За основу вибору підручника можна взяти результати аналізу його можливостей в організації процесу навчання. У дидактиці розрізняють такі структурні компоненти навчального процесу, як: 1) цільовий; 2) стимулюючо-мотиваційний; 3) змістовий; 4) організаційно-діяльнісний; 5) контрольно-оцінювальний. Учитель може розглянути параграф підручника, що пропонується для проведення уроку, і перевірити наявність у ньому відповідного матеріалу для цілепокладання, мотивації учнів до вивчення, засвоєння знань, формування способів діяльності та контролю за результативністю навчання.
Отже, рекомендації для вибору підручника такі.
Цільовий компонент підручника.
Підручник може виконувати багато функцій, але визначальними мають бути пізнавальна, розвивальна, творчо-пошукова (дослідницька) та ціннісно-виховна. Виділення цих функцій зумовлене системотвірним значенням цільового компонента в організації процесу навчання. У підручнику має бути матеріал, який дасть змогу вчителю грамотно сформулювати триєдину мету уроку й завдання з вивчення тем. Наявність такого матеріалу в параграфах підручника суттєво спростить визначення вчителем мети уроку й досягнення ним конкретного навчального результату. Навчальний матеріал для визначення цільових завдань має передбачати діяльність щодо засвоєння знань, оволодіння вміннями та навичками, способами дослідницької діяльності та формування емоційно-ціннісних норм (цілеспрямованість). Як правило, такий матеріал подається авторами на початку теми уроку (наприклад, рубрики «Поміркуйте», «Познайомтеся», «Вивчаючи тему, ви…») та наприкінці параграфа у вигляді рубрик «Результат», «Запам'ятайте», «Завдання для самоконтролю» тощо)
Стимулюючо-мотиваційний компонент підручника.
Хоча науковцями приділено достатньо уваги теоретичним аспектам стимулювання й мотивації, у практиці роботи школи постійно постає проблема – небажання школярів навчатися. Серед причин цього можна назвати низку типових: відсутність у багатьох учнів умінь і навичок для засвоєння знань, невміння переборювати труднощі пізнавальної діяльності, великий обсяг навчального матеріалу, яким треба оволодіти, відсутність інтересу тощо. Тому в сучасному шкільному підручнику має бути матеріал, який сприятиме: а) успішному навчанню (завдання для розвитку пам'яті, мислення); б) формуванню пізнавальних інтересів учнів (матеріал для здивування, зацікавлення, морального переживання тощо); в) стимулюванню відповідальності та обов’язків у навчанні (матеріал для заохочення, демонстрації значення науки). Сформулюємо цю вимогу до підручника як мотиваційність. Мотивації навчання можуть сприяти відомості, включені в основний зміст параграфа, або подані в окремих рубриках (наприклад, «Це цікаво», «Рекорди» тощо).
Змістовий компонент підручника
Для реалізації пізнавальної функції (освітньої, інформаційної) в підручнику пропонується певна система знань, яку учні будуть засвоювати. Ці знання мають спрямовуватися, насамперед, на формування світогляду та способів діяльності. Тому найпоширенішою і обов’язковою вимогою до підручника вважається науковість його змісту. Крім цього, важливою вимогою до підручника є ілюстративність і доступність викладу.
Формування цілісної системи знань вимагає структурування й виділення основних понять у навчальному матеріалі. Назвемо цю вимогу організованістю підручника. Основними поняттями є ті дидактичні елементи змісту навчального предмету, які організовують найважливішу інформацію для ефективної діяльності на послідовних рівнях ланцюга засвоєння. Осьовим стрижнем чи центром кожного параграфа має виступати основне поняття, оскільки навколо нього й організовується інформація витків спіралі навчання. Формування системи основних понять є визначальним об’єктивним та дійовим чинником у прцесі організації навчання. Система виділених основних дидактичних елементів є скелетним каркасом, опорою для якісного нарощування, поєднання інформації й формування численних взаємозв’язків між поняттями в процесі мислення. Але далеко не в кожному підручнику автори розуміють необхідність виділення в змісті основного поняття. Тому вчитель має обов'язково звернути увагу на методичну відповідність підручника основним положенням теорії понять та етапам засвоєння знань.
Організаційно-діяльнісний компонент підручника
Базовою вимогою до організації змісту підручника має стати особистісна спрямованість на діяльність, за якої знання параграфів підручника розглядається не як самоціль їх вивчення в повному обсязі, а як засіб розвитку пізнавальних, особистісних, діяльнісних якостей учня. Тому вчитель має звернути увагу на інформаційно-діяльнісний компонент змісту підручника (матеріал, спрямований на реалізацію діяльнісного підходу) та його можливості в розвитку умінь, навичок і способів репродуктивної та продуктивної діяльності. Узагальнення способів діяльності й використання диференційованого підходу дають можливість упорядкувати вміння та способи навчальної діяльності таким чином: 1) уміння та способи репродуктивної діяльності (наприклад, визначення понять обсягом в одну-дві ознаки, виділення головного, неповне порівняння, наведення окремих прикладів, розпізнавання окремих об’єктів та явищ тощо); 2) уміння та способи продуктивної діяльності (наприклад, визначення сутності понять обсягом більше двох ознак, робота з підручником для пошуку відповіді на запитання, самостійне порівняння, спостереження, описування, вимірювання за планом, визначення, класифікація, розподіл об’єктів, робота з діаграмами, малюнками тощо); 3) уміння та способи творчої діяльності (наприклад, творче порівняння, доведення, класифікація незнайомих об’єктів, самостійне перенесення засвоєних знань у нетипову ситуацію, формування дослідницьких умінь, співвіднесення, міжпредметні застосування знань тощо); 4) уміння та способи саморганізуючої діяльності (наприклад, способи самостійної постановки цілей, самоаналіз, самоконтроль, самооцінювання тощо).
Контрольно-оцінювальний компонент
Контроль та оцінювання знань — це структурний елемент навчання, який відповідно до принципів систематичності, послідовності, міцності знань триває протягом усього навчального року. Він полягає в перевірці результативності процесу навчання. Сучасний підручник має містити рубрики, які давали б змогу вчителю та учням: а) формулювати завдання для організації прийомів усного, письмового та практичного обліку знань; б) застосовувати рівневе поточне та тематичне оцінювання досягнень учнів; б) застосовувати знання для отримання продуктів освітньої діяльності, якими є результати лабораторного дослідження, гіпотези, міні-проекти, малюнки, презентації, інтелектуальні відкриття, правила, завдання, задачі, рекомендації, конструювання тощо. Назвемо цю вимогу спрямованістю на результат.
Отже, на наш погляд, в ході вибору підручника вчителю слід звернути увагу на його цілеспрямованість, мотиваційність, організованість, науковість, ілюстративність, доступність, особистісну спрямованість на діяльність та спрямованість на результат.
09.02.2015
Валерій Соболь, вчитель біології Кам’янець-Подільського міського ліцею, співавтор навчальної програми з біології для 6-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, автор підручників з біології, вчитель-методист, відмінник освіти України
Підручник – книжка, що містить основи наукових знань із певної навчальної дисципліни, викладені згідно з метою навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики. Сучасний шкільний підручник має бути тим навчальним посібником під рукою в учня, що дає знання й формує способи діяльності, яку цікаво читати і яка є зрозумілою в ході вивчення тем, яка має сучасний дизайн та інформативні ілюстрації, яка розширює світогляд школяра та його арсенал засвоєних дій для самостійного отримання знань, творення власних продуктів своєї освітньої діяльності. Підручник вирізняється з-поміж іншої книжкової продукції складністю, багатомірністю та багатофункціональністю. Тому вчителям буде важко здійснювати вдалий вибір підручника серед запропонованих, якщо не визначити для себе низку основних вимог до нього.